Учень Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках ХХ століття, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити народ на коліна, змусити його будувати «комунізм»- квітуче життя для владо можної бюрократії - на кістках мільйонів.

         З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки і жінки працездатного віку, часто цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. Поїдали ворон і горобців, собак і котів. Збожеволілі від голоду матері пожирали своїх дітей. Похоронні команди з 2-3 чоловіків вивозили жертв і заривали в землю без трун і церемоній. І це - в тисячах українських сіл, на Правобережжі і Лівобережжі, у північному Поліссі і на степовому Півдні. У це неможливо повірити, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня помирало голодною смертю 25000, щогодини -1000, щохвилини - 17 людей.

Учениця В селі весна повзе по ліктях,

                         Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає зі стріх.

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора,-

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти,

Що дзвінко скапує зі стріх.

Учень.   Цей сніг, як сон, прийшов-розтане.

Здимить і в хмару перейде...Весна.

Село лежить в тумані.

Голодний рік. Голодний день.

Іде- не йде, повзе по мертвих,

Й хвалити Бога- хоч повзе.

Весняний дух живий- не спертий

До сонця зводить все живе,

Й воно і молиться, і плаче,

Й радіє сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив-

Сини ростуть на лободі.

Сини Радянської держави!

Та знає вождь, усе він зна...

У вус всміхається лукаво:

В  Москві весна. Його весна!

Учениця. 1932-1933 роки в Україні був великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших, і ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих і ще ненароджених -  у лонах матерів.

         Світ би мав розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що це було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

         Тож, пом΄янімо сьогодні великомучеників наших. Знайдімо силу пройти з ними дорогою їхньої хресної путі. Не їм це потрібно, а нам. Усе, що вони могли сказати світові- сказали. Тепер наша черга.

         Учень. Жахливо навіть через 75 років ступати болючими стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Тут раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вмирали роди й села. Смерть чигала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, кістлява рука і вдень і вночі не випускає своєї кривавої коси. 1932-1933 роки -  найчорніший час в історії
України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому.

         Архівні документи і газети свідчать, що в усіх місцевостях

України, крім прикордонних, були подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі, заготовлених до нового врожаю. Це було карою за нібито куркульський саботаж хлібозаготівель. Фактично це була дія, спрямована на фізичне знищення селянства. Смерть косила людей. 10 млн. людей – наслідок людиноненависницької політики сталінського режиму.

         Учениця. Широку правду про Голодомор в Україні першим сказало далеке зарубіжжя. І сьогодні ми з вдячністю маємо згадати американця Джеймса Мейса, який, не маючи українських генів, а лише як історик-професіонал, готуючи доповідь американському конгресові, перший відкрив світові очі на Голодомор 1932-1933 років як факт факт геноциду українського народу.

         Маємо у великий шанобі схилити голови і перед пам’яттю подружжя Володимира Маняка і Лідії Коваленко (письменника і журналістки), які в 1988-1989 роках підготували книгу - меморіал «Голод-33», яка була видана 30-тисячним тиражем.

         Проблема визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні злочином проти людства була розглянута на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН.

         15 травня 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала Голодомор 1932-1933 років актом геноциду.

         25 листопада 2005 року Віктор Ющенко відкрив художньо - публіцистичну виставку в Українському домі, присвячену Голодомору в Україні та звернувся із закликом до українського народу вшанувати пам΄ять жертвам Голодомору загальнонаціональною хвилиною мовчання та взяти участь в акції ˝Засвіти свічку!˝ Цього року масштабно вшановується пам˝ять жертв Голодомору в Україні.

         Цього року масштабно вшановується пам΄ять жертв Голодомору в Україні. Цими днями Віктор Ющенко був в Ізраїлі та Палестині, де звертався до урядів цих країни визнати Голодомор в Україні – геноцидом. 2008 рік проголошено роком вшанування пам΄яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

         Учень. Вклонімося праху замучених, вклонімося тим, хто береже пам΄ять про них, вклонімося тим, хто творив Книгу Пам΄яті про ці жертви ˝Голод-33˝.

          Поблизу Лубен вивершили українці Курган Скорботи на вічну пам΄ять землякам своїм, які залишили життя земне у пекельних муках.

Пом΄янімо їх хвилиною мовчання.